Еластографія в Мед-Союз: можливості та переваги

Діагностика та лікування хронічних дифузних захворювань печінки є однією з найактуальніших проблем сучасної гепатології. Основний шлях прогресування цих захворювань – розвиток послідовних стадій фіброзу печінки з формуванням зрештою цирозу і раку печінки.

Фіброгенез у печінці – універсальний патофізіологічний процес у відповідь на пошкодження печінки. Розвиток фіброзу печінки супроводжується накопиченням і відкладенням колагену І, ІІІ, ІV типів, ламініну, фібронектину, глікозамінгліканів, протеогліканів, еластину тощо в просторі Діссе, що призводить до утворення сполучнотканинної мембрани у стінці внутрішньочасточкових венозних капілярів. Раннє виявлення та уточнення стадії фіброзу дає змогу своєчасно призначити терапію, спрямовану на зменшення темпів його прогресування і не допустити розвиток цирозу та раку печінки.

Чому необхідна клінічна оцінка фіброзу у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки?

Вагомими аргументами на користь вивчення фіброзу печінки у хворих на ХГ є такі обставини:

1. Виражений фіброз впливає на ефективність курсу лікування. Його виявлення може вимагати подовження термінів терапії та збільшення доз препаратів.
2. Визначення стадії та ризику прогресування фіброзу у пацієнтів ХГ, у яких на тлі лікування розвиваються небажані ефекти терапії, робить вагомий внесок у визначення подальшої тактики терапії та прихильності пацієнта до призначеного лікування.
3. Наявність фіброзу печінки на тлі стеатогепатиту у хворих на НАСГ дає змогу обґрунтувати призначення лікарської терапії.
4. Можливість зворотного розвитку фіброзу на тлі лікування слугує основним критерієм ефективності лікарської терапії й активно вивчається під час клінічних випробувань нових препаратів.
5. Пацієнти з вираженим фіброзом входять до групи високого ризику розвитку ускладнень цирозу і раку печінки.

Стандартом в діагностиці дифузних захворювань печінки є біопсія. Але існує декілька причин, які обмежують використання цієї процедури, а саме:

• відсутність нормативних документів, що регламентують проведення маніпуляції;
• нестача кваліфікованих морфологів, здатних об’єктивно описати й дати кількісну оцінку морфологічним ознакам;
• інвазивність процедури та потенційний ризик розвитку ускладнень, що безпосередньо пов’язані з досвідом лікаря, який виконує біопсію печінки.

Еластометрія та еластографія – це один з новітніх методів обстеження, який використовується для визначення ступеня еластичності тканин органів людини, що не мають вищезазначених «мінусів».

Можливості еластографії в медицині

Цей метод виявляється корисним для діагностики ступенів фіброзу та цирозу печінки, раку молочної залози, раку щитовидної залози та інших захворювань, що супроводжуються змінами у щільності та структурі тканин.

Процедура еластометрії є безболісною та неінвазивною і проводиться за допомогою спеціального ультразвукового апарату, який має спеціальний датчик та програмні алгоритми. Датчик генерує коливання, які передаються на досліджувані тканини і створюють пружні хвилі, що піддають модуляції відбитий ультразвук. Швидкість поширення пружних хвиль визначається еластичністю печінкової тканини. Сумарний обсяг печінкової тканини, що піддається дослідженню, становить у середньому 6 см3, що багаторазово перевищує такий під час пункційної біопсії печінки.

Переваги методу:

1. Неінвазивність.
2. Відтворюваність (відхилення значень у результатах повторних досліджень не більше ніж 3,2% в одного оператора і 3,3% у різних операторів).
3. Незалежність від кваліфікації оператора, повністю автоматична система.
4. Вимірювання безпосередньо тканини печінки.
5. Вимірюваний об’єм у 100-200 разів більший, ніж під час біопсії печінки.
6. Швидке і просте дослідження (одне обстеження займає від 3 до 5 хвилин).
7. Негайний результат доступний лікарю.
8. Застосовність практично у всіх пацієнтів із компенсованими захворюваннями печінки.
9. Можливість використовувати апарат для моніторингу проведеної терапії та оцінки її ефективності.

Достовірність методу порівняно з біопсією печінки становить не менше:

1. 80% для пацієнтів із фіброзом F2 за METAVIR.
2. 95-97% для пацієнтів із фіброзом F3-F4 за METAVIR.